Явище стресу у рослин не викликає сумніву. Як будь-яка жива система, рослина реагує на фактори впливу середовища в якому вона перебуває. Стресовими факторами для рослин можуть бути явища природи, особливо аномальні, а також спричинені діяльністю людини (антропогенні):

• різкі зміни температури середовища
• відсутність або надмірна присутність компонентів середовища (води, мінеральних солей тощо)
• внесення засобів живлення, стимулювання та захисту

Визначальними у фізіологічному значенні для рослин параметрами є наступні:

Ґрунтові чинники

• структура ґрунту, механічний склад
• хімічний склад ґрунту, кислотність (рН ), динаміка іонного обміну
• адсорбційна здатність, вміст гумусу (гумінових кислот)
• температура ґрунту в зоні кореневої системи
• вологість ґрунту
• поживність, насичення елементами живлення в доступній формі

Атмосферні чинники

• температура повітря
• відносна вологість
• освітленість
• насиченість повітряного середовища вуглекислим газом та киснем

Біофон

• Збудники хвороб, шкідники та рослини антагоністи

В умовах Полісся грунтово-кліматична обстановка визначена в аграрній теорії та практиці як така, що для багатьох сільгоспкультур вважається малопридатною, або зовсім не придатною. Причина такого явища криється основним чином в факторах літосфери. Визначальним з них є вологість ґрунту, яка характеризується надмірним насиченням його водою, високим рівнем ґрунтових вод. Цей фактор тягне за собою ряд інших негативних процесів: деструкцію та закислення ґрунту, погіршення динаміки мінерального складу. Відповідно злягання суглинисто-підзолистих ґрунтів погіршує аерацію ґрунту, кисла реакція забезпечує сприятливі умови розвитку грибковій мікрофлорі, в тому числі і патогенній. До цього слід додати також і наслідок не розумного внесення в ґрунт органічних добрив - гною худоби. Це призводить до ще більшого закислення ґрунту, зараження його нематодою, створення сприятливих умов розмноження та розвитку ґрунтових шкідників рослин, насичення ґрунту органічними сполуками (солями індолілоцтової кислоти). При певній концентрації останньої спостерігається пригнічення розвитку кореневої системи рослин. Промивання ґрунту дощовими та талими водами веде до збіднення підзолистих ґрунтів.
Два показники ґрунтово-кліматичних умов Полісся - підзолисті ґрунти та надмірне зволоження ґрунтів протягом тривалого періоду восени та весною призводить до того, що розчинні, доступні для живлення рослин мінеральні сполуки вимиваються з орного шару ґрунту, інша частина внаслідок геохімічних процесів в кислому середовищі переходить в нерозчинну, тобто не доступну для живлення рослин форму. Як підсумок маємо бідні, не родючі ґрунти.
Негативним для нормального розвитку рослин є також і нестача води в ґрунті в жаркий період року, що співпадає з найбільш інтенсивним вегетативним та генеративним періодом життя рослини: приріст вегетативної маси, формування та дозрівання плодів і насіння, закладка та визрівання генеративних та вегетативних бруньок, накопичення органічних речовин під зиму та до майбутнього вегетативного періоду.
Таким чином, всі перераховані вище показники, точніше відхилення їх від оптимальних для життя рослини, викликає фізіологічну реакцію - стрес, а при тривалому перебуванні рослини в такому стані в ній відбуваються незворотні процеси порушень. Рослина хворіє і гине.
Однак, застосовуючи сучасні агротехнологічні засоби, можна послабити, а то й зовсім усунути стресогенні фактори довкілля, забезпечити рослинам оптимальні умови їх розвитку.

Гідрогелі

Як раніше було визначено, одним з важливих факторів є вода в ґрунті: її може бути надто багато, а може і не вистачати. Зайву воду можна відводити дренажною системою, та разом з нею вимиваються і розчинені в воді продукти мінералізації органіки чи внесені мінеральні добрива. При нестачі води можливо впровадити поливну систему, в тому числі і крапельну. Як одне так і інше мають свої недоліки, вони матеріало- та енергоємні, потребують постійного контролю за роботою, дорогі в обслуговуванні.
Сучасна агротехнологія пропонує органо-мінеральні сполуки під загальною назвою гідрогелі. Вони можуть в одному кілограмові накопичувати понад триста кілограмів води разом з розчиненими в ній мінеральними речовинами, утримувати накопичену воду в зоні кореневої системи рослини, оберігаючи її від випаровування та фільтрації в глибинні шари ґрунту і безперешкодно віддавати воду і розчинені в ній мінеральні речовини живлення рослині в період засухи. Перебуваючи в гідрогелевих гранулах вода не тільки не виносить розчинені в ній компоненти живлення рослин, але і не витісняє з ґрунту повітря. Накопичуючи воду з ґрунту, коли вона є, та віддаючи її кореневій системі рослини, гранули гідрогелю то збільшуються, то зменшуються в об'ємі, тобто розпушують ґрунт. Практика використання гідрогелів дає підстави для визначення терміну збереження ними функціональних властивостей протягом десяти років.

Органічні та мінеральні добрива

Класична агротехніка пропонує внесення в посадкові ями під багаторічні насадження органіку та мінеральні добрива, що розчиняються в воді. Протягом невеликого періоду розвитку рослини (дерева чи куща) ця закладка буде забезпечувати її поживними елементами. Однак, цей запас вичерпується і рослину з часом потрібно додатково підживлювати. Але процес виснаження цих запасів залишається неконтрольованим і не прогнозованим, тому що залежить від ряду умов середовища.Якщо ми вносимо мінеральних сполук для підживлення, не маючи чіткого розуміння про час, склад та пропорції мікро- та макроелементів, то ця дія може бути не лише мало ефективною, але навіть зашкодити рослинам. Ця технологічна акція енерго- та матеріало- ємна, при цьому рослинам "на стіл" потрапляє лише 10-15% внесених мінералів. Окрім того, раптове внесення підживлення після періоду голодування рослини в більшості випадків призводить до негативної стресової реакції рослини, а іноді і до її загибелі.
Значною мірою можливо усунути дію цього негативного фактору шляхом внесення в посадкові ями матеріалів, що містять макроелементи (калій та фосфор) та весь комплекс мікроелементів у збалансованих пропорціях.Ці сполуки будуть присутніми завжди в зоні кореневої системи, не будуть вимиватися з неї тривалий час.
Проблема незасвоюваності нерозчинних у воді елементів живлення знімається як безпідставна. Фізіологія рослин незаперечно довела, що рослини фотосинтезують органічні речовини - білки, жири та вуглеводні у листках та інших зелених органах та розподіляють їх до всіх інших частин для живлення, росту, розмноження тощо. Рослина може виділяти коренями органічні кислоти у ґрунт і розчиняти там нерозчинні у воді речовини та й засвоювати їх для власного живлення. Подивіться навколо, ви всюди можете побачити руїни старовинних споруд чи новітніх довгобудів, стіни та дахи яких вкриті березовими гаями чи хащами бур'янів. Вони ростуть на всьому нерозчинному: пісок, цегла, бетон тощо. Це і є наочним підтвердженням здатності рослин добувати собі живлення самостійно, аби лише воно було в зоні кореневої системи.
Залишається відкритим питання безперебійного забезпечення рослин в багаторічних насадженнях азотним живленням. Наразі не відомі нерозчинні азотні сполуки, придатні за своїм хімічним складом та матеріальною доступністю для використання в садивні ями під фруктові дерева та ягідні кущі. Тому будемо закладати в садивну яму азотовмісні органічні добрива за класичною агротехнікою, але зробимо це по особливому, тобто так, щоб органіка виконувала функцію не тільки джерела живлення, а і джерела тепла, за рахунок якого ґрунт в зоні кореневої системи прогріватиметься до умов необхідних для регенерації коренів та їх укорінення. Цей агрозахід забезпечує в цілому кращі стартові умови для розвитку дерева. При поєднанні методу закладки азотовмісних органічних сполук в зону майбутньої кореневої системи для їх мінералізації та вміщення в ту ж зону гідрогелів успішно вирішується проблема акумуляції сполук азотного живлення рослини на тривалий період.
А всі наведені вище агротехнологічні прийоми посадки багаторічних рослин проведені комплексно та в повному обсязі у відповідності до наших рекомендацій, практично повністю усунуть негативні стресові впливи на саджанець і забезпечать ідеальні умови для гарного розвитку рослини, стійкості до хвороб та екстремальних кліматичних впливів, швидкого та щедрого плодоношення на радість господаря.